НА НАШУ ПОЛІТКОРОТКОЗОРІСТЬ Гадаю, фатум це чи «ватність»? Хотілося б напевно знати. Нам всім плетуть «зелені лапті», А ми не хочемо це помічати. Фото з Інету
Публікації
- Отримати посилання
- X
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
ПРО ЙОГО ЗВИЧАЙ Зі східної брутальної лірики А ви колись спостерігали, як кіт місцину вибирає, де справити нужду велику? Як він довкола ходить, обнюхує пейзаж то там, то сям… І, врешті, визначає місце підхоже, риє ямку й присідає… Коли вже справить потребу цю природну, ретельно послід зариває… Подібно Зеля наш ніяк не знайде час і місце, де здати міг би цю державу кволу. Та так, щоб вигідно і непомітно. Тому він раз у раз щось у офшорах зариває і озирається навколо, чи не помітив хтось його вправлянь таємних? А хто помітив, тому, напевне, буде гірше. * * * Відтак, ніхто не помічає. Карикатура з Інету
- Отримати посилання
- X
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
ДЕСЬ В АФРИЦІ… Розважання з приводу давньої фотографії З якогось дива пригадалось фото З відомої на світ увесь газети: …Вмира дівча від голоду й спекОти, І гриф неподалік її чекає смерті. Хоч він і падальник, є в нього принцип: Не рвати плоть, поки вона не вмерла. …Він з голодом лишився наодинці, Чекаючи, як тіло стане стервом. Чи не нагадує оце нам Трампа? Корисливим, спокійним спогляданням, Поки знеможем у ведмежих лапах… А потім – що? «Гуманне» шматування? Карикатура з відкритих джерел